Вороний Георгій Феодосійович

Георгій Вороний
1868-1908

Георгій Вороний народився 28 квітня 1868 р. в с. Журавка Полтавської губернії (нині Чернігівська область) у садибі свого батька Феодосія в мальовничому куточку України. Упродовж усього свого життя він не поривав зв'язків з батьковою хатою, часто приїздив туди як гімназист, студент або професор. Ще й дотепер можна почути приємні спогади односельців про сердечну й дуже порядну родину Вороних.
Середню освіту Георгій здобув у Бердянській (до 5-го класу) та Прилуцькій гімназіях. Ще у гімназії він виявив неабиякі математичні здібності. У 1885 р. він вступив до Петербурзького університету на математичне відділення. На той час то був найкращий математичний заклад як щодо програми навчання, так і рівня викладацького складу.

У 1889 р. Г. Вороний блискуче здав випускні екзамени і був залишений при університеті для здобуття звання професора. Цього ж року одружився з Ольгою Крицькою, землячкою, вірною і дорогою на все життя. Незважаючи на те, що більшу частину свого часу Г. Вороний присвячував поклику свого серця — математиці, демократичний дух виховання, настанови батька, до якого Георгій ставився з великою шаною і повагою, зробили свою справу. Він ніколи не був байдужим до долі рідного народу, а його ставлення до державного режиму було однозначне. "Наш час тяжкий, ми є не що інше, як жертви страшного державного устрою. Зараз не можна говорити прямо навіть про звичайні безневинні речі — зразу ж потрапиш до рук серцеїдів", — так писав він про ті часи 29 березня 1887 року.

У 1894 р. Г. Вороний захистив магістерську дисертацію "Про цілі алгебраїчні числа, що залежать від коренів незвідного рівняння третього степеня" і був призначений професором Варшавського університету при кафедрі чистої математики. У 1896 р. він подав докторську дисертацію "Про одне узагальнення алгорифму неперервних дробів" і блискуче захистив її 6 квітня 1897 р. Дослідження, виконані в обох дисертаціях, були відзначені премією ім. академіка Буняковського Російської академії наук. Ім'я Вороного стає відомим у наукових колах. Його творчу і педагогічну діяльність високо оцінюють математики. Так, у 1898 р. Московське математичне товариство обрало його своїм членом. Він встановлює наукові контакти з багатьма математиками світу. В 1904 р. він бере участь у Міжнародному конгресі математиків у Гейдельберзі, де виступив з двома науковими доповідями. Тут же відбулася його зустріч з близьким за тематикою Г. Мінковським, який шанобливо і з великим інтересом поставився до українського вченого. Діяльність Г. Вороного як науковця і педагога продовжувалась у стінах Варшавського університету з невеличкими перервами аж до останніх днів його життя.

У 1907 р. Г. Вороний був обраний Російською академією наук своїм членом-кореспондентом по фізико-математичному відділенню. Ця звістка застала його в Новочеркаську, але в той час його вже страшенно мучила жовчно-кам'яна хвороба. Помер Г. Вороний 20 листопада 1908 р. Тіло математика, згідно з його заповітом, було перевезено на рідну землю - у Журавку. Професора забальзамували і помістили у спеціально збудований склеп. У 30-их роках минулого століття склеп було знищено. Селяни перенесли останки Вороного до його батька, похованого поряд.

Передчасна смерть Г. Вороного була великою втратою для математичної науки. Короткий некролог у газеті "Правительственный вестник" сповістив від Російської академії наук, що "помер Георгій Феодосійович Вороний, людина колосальних математичних обдаровань і вельми велика величина не лише серед вітчизняних, а й іноземних учених-математиків... Глибокі математичні знання поєднувались в особі покійного з визначним лекторським талантом". Невдовзі стриманий на похвали Граве, торкаючись досліджень Г. Вороного, у відомому курсі алгебри сказав, що "передчасна смерть обірвала наукову діяльність, що носила печать геніальності".

Наукова спадщина Г. Вороного складається з шести великих за обсягом мемуарів, трьох статей з теорії чисел, опублікованих ще за життя, семи повідомлень на з'їздах і конгресах та неопублікованих архівних матеріалів. Завдяки старанням колективу співробітників Інституту математики НАН України на чолі з Гнеденком та Погребиським майже всі праці Вороного стали доступними, оскільки зібрані у тритомному виданні й прокоментовані відомими математиками Вєнковим, Делоне, Лінником, Чудаковим і Шафаревичем.

Головним же результатом дисертаційних праць українського математика був опис загального кубічного поля цілих алгебраїчних чисел і побудова алгоритму для обчислення основних його одиниць, який згодом дістав назву «алгоритм Вороного». Узагальнення алгоритму неперервних дробів марно шукали протягом усього XIX ст. найкращі математики Європи. За цей науковий внесок Г. Вороний отримав премію ім. В. Буняковського (1896). Лише через 42 роки алгоритм Вороного наново відкрили німецькі математики.

Новий метод для знаходження членів асимптотичного розвинення арифметичних функцій, що його запропонував Г. Вороний у 1903 р., та формула підсумовування Вороного й тотожність Вороного, що ґрунтуються на згаданому методі, стали визначальними для подальших досліджень в аналітичній теорії чисел у XX ст.

Найвизначнішими за глибиною одержаних результатів є дві останні великі монографії вченого (1908—1909), які поряд із розробками Г. Мінковського заклали основу нової галузі математики — геометрії чисел.

Побудовані вченим математичні об’єкти, — діаграми Вороного, — в наші дні широко використовуються в багатьох актуальних напрямках науки, зокрема, в комп’ютерній графіці, геометричному моделюванні, створенні штучного інтелекту, розпізнаванні образів, конструюванні роботів, медицині, радіаційній фізиці, астрофізиці, кристалографії, археології тощо. Ними користуються вчені практично в усіх країнах Європи, у США, Канаді, Японії, Австралії, Гонконгу, Новій Зеландії.

У Сеулі (Корея) існуїє Дослідницький центр з діаграм Вороного. З ініціативи цього Центру з 2004 року в різних країнах світу проводяться щорічні міжнародні конференції, присвячені узагальненням діаграм Вороного та їх використанню.

Юрій Вороний
1895-1961

Родина Вороних дала українському народові ряд видатних постатей. Батька математика — Феодосія Вороного, одного з ініціаторів і організаторів безкоштовних недільних шкіл для бідних, — Олена Пчілка назвала Громадянином з великої літери. З 1859 до 1861 р. він викладав історію в Київській подільській гімназії. Його квартира була місцем студентських зустрічей і літературних вечорів. На одному з таких вечорів він познайомився з Т. Шевченком, а в 1861 р. підписав колективного листа до поета з подякою за 50 примірників "Буквара", надісланих до київських недільних шкіл. Син Георгія Вороного Юрій — відомий хірург, який першим у світі (1933) здійснив операцію по пересадці нирки. Дружина Юрія, Віра Нечаївська, була членом Центральної Ради від жіночих організацій. Ще один син Вороного, Олександр Вороний, винайшов спосіб лікування раку (1938), але після доносу був заарештований і загинув у засланні. Кілька родичів Г. Вороного розділили трагічну долю національно свідомої української інтелігенції, заплативши за це своїм життям.
У 30-ті роки над могилою Г. Вороного також було вчинено наругу. І тільки в 1983 р. за ініціативи Г. Ситої на цьому священному місці був споруджений пам'ятник. Під час зустрічі у 1984 р. з Г. Ситою дочка Г. Вороного Марія незадовго перед смертю сказала: "Наша родина ніколи не була багатою, ми ніколи не мріяли про багатство і свою славу — ми думали і працювали на славу України".

Геній Георгія Вороного на століття пережив його самого, і зараз наукові відкриття вченого дуже актуальні у всьому світі, їх використовують у багатьох галузях знань, іменем його називають наукові центри. Все це викликає нашу законну гордість і звеличує Україну.

За матеріалами:

http://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/ukrainska_elita/part1/046.htm;
http://formula.co.ua/uk/essay/13.html;
http://www.ukrainians-world.org.ua/peoples/d6bd1bd26e931a29/;
http://www.hvilya.com/news/zoloti_ruki_khirurga_voronogo/2013-03-22-2068.