Володимир Йосипович Левицький

31 грудня 1872 року - 14 липня 1956 року

«Основоположник математичної культури нашого народу» — так назвав Володимира Левицького академік Михайло Кравчук. І мав на це право, бо саме В. Левицький піднімав у Галичині небосхил математичної культури на українському грунті. Він перший написав чисто фахову статтю з математики українською мовою, був незмінним редактором першого українського наукового часопису з природничих наук, перший підготував і опублікував матеріали до української термінології з математики, фізики, хімії, перший згуртував навколо себе математиків-українців для наукової роботи... А у скількох справах і починаннях, пов'язаних з розвитком і освітою українського народу, брав безпосередню участь професор В. Левицький...

Народився Володимир Левицький у Тернополі в останній день 1872 р. у старій священицькій родині. Прадід — отець Георгій, близький родич кардинала Михайла Левицького. Дід В. Левицького — Стефан також був священиком, а вже батько — Йосиф Левицький — закінчив правничий факультет Львівського університету, працював австрійським судовиком, став гофратом при найвищому трибуналі у Відні.

Коли Володимирові минуло п'ять років, померла мати. Тоді родина Левицьких переїздить до Золочева. Там у п'ять з половиною років Володимир іде до першого класу чотирирічної народної школи, так званої «штуби». У 1882 р. він вступає до Золочівської гімназії, в котрій закінчує чотири класи.

Далі він продовжує навчання в Тернопільській гімназії, про що згадує у мемуарах: «Математики в Тернополі вчили мене великі учителі, педагоги, що розвинули в мені охоту до «цариці усіх наук». Се був директор др. Дністрянський, а по його відході до Львова проф. Плешкевич. Тому нічим дивного, що я, який побивався між замилуванням до філології і математики, вибрав вже в VI класі математику і остав їй вірний на все».

В університеті В. Левицький слухає лекції Ю. Пузини, О. Фабіана, Б. Радзішевського з математики і фізики. Проф. Ю. Пузина, колишній учень геніального К. Т. В. Веєрштрасса, працював із студентами і після лекцій, пропонуючи їм нову літературу і різні теми для наукової роботи.

11 травня 1893 р. відбувалися загальні збори НТШ, на котрих було утворено математично-природописно-лікарську секцію, директором якої обрано Івана Верхратського. До складу секції входило 54 чоловіки, серед них троє математиків: Петро Огоновський, Володимир Левицький і Клим Глібовицький.

Вже на п'ятому засіданні секції молодому випускникові університету В. Левицькому було доручено укласти українську фізичну і математичну термінологію. За півроку він встигає підготувати матеріали до термінології з механіки.

Після закінчення університету у вересні 1894 р. В. Левицький отримує місце помічника вчителя математики в академічній українській гімназії у Львові. Тоді тут працювало ціле сузір'я українських діячів: А. Вахнянин і Ю. Романчук — посли до віденського парламенту; С. Громницький, І. Верхратський, які згодом будуть обрані почесними членами НТШ; П. та І. Огоновські; О. Торонський та ін. За кожним з них стоїть чималий науковий та педагогічний доробок.

У травні 1895 р. В. Левицький отримує повну учительську кваліфікацію з математики і фізики для середніх шкіл з українською і польською мовами викладання. У жовтні цього ж року він йде на рік до війська, а по закінченні служби отримує звання офіцера і продовжує викладацьку діяльність уже в Тернопільській гімназії. У червні 1896 р. В. Левицький стає дійсним вчителем, що було досить високим щаблем у ієрархії посад Австро-Угорської імперії.

Проф. М. Грушевський пропонує йому переїхати до Львова для роботи в НТШ, та В. Левицький продовжує учителювати в гімназії. В цей час він багато читає з різних ділянок знань, пише і друкує наукові статті українською, польською та німецькою мовами.

На початку 1900 р. В. Левицький склав з відзнакою два докторські іспити з математики та філософії.

В 1899 р. утворюється національно-демократична партія (М. Грушевський, В.Левицький, В. Охримович, Д. Савчак, І. Франко). Одним із пунктів практичної політики нової партії було створення українського університету у Львові. Завдяки старанням О. Барвінського для потреб цього університету кільком українцям було призначено Державну стипендію і відпустку в наукові центри. Серед них і В. Левицькому, котрий студіював математику у Геттінгені у 1901 р. Тоді у Геттінгенському інституті математики працювали Фелікс Кляйн і Давид Гільберт, згодом обрані іноземними членами НТШ. В. Левицький слухає курс лекцій Ф. Кляйна з проективної геометрії і Д. Гільберта з інтегрального числення. Крім відвідування лекцій, В. Левицький брав участь у семінарі Ф. Кляйна і самостійно працював в інституті, ключ від якого йому видали відразу після приїзду. Провчився він у Геттінгені лише один семестр. Товариш В. Левицького др. І. Копач запросив їхати на студії до Берліна.

У Берліні В. Левицький був протягом літнього семестру 1901 р., осінь і зиму 1902 р. і втретє літній семестр 1903 р.

Після закордонного стажування В. Левицький повертається до Львова і у вересні 1903 р. займає посаду вчителя 5-ї державної гімназії, де працює до першої світової війни.

У Львові В. Левицький відразу включається у громадське життя. Його обирають секретарем Українського педагогічного товариства (засноване у 1888 р.). Ці функції він виконував тривалий час.

Справа із створенням українського університету у Львові затягувалася. Щоб якимось чином компенсувати відсутність українського вищого навчального закладу, в основному стараннями проф. О. Колесси у1907 р. було створено Товариство наукових викладів ім. Петра Могили. Серед 13 фундаторів Товариства поряд із професорами університетів О. Колессою, С. Дністрянським, С. Смаль-Стоцьким, І. Пулюєм знаходимо і прізвище В. Левицького.

У 1909 р. В. Левицький стає членом іноземних математичних товариств «Circolo matematico di Palermo» і «Deutsche Matematiker — Vereinung».

У 1903—1914 рр. наукова діяльність В. Левицького розвивається в основному у напрямку популяризації знань і педагогічно-дидактичному. Він друкує багато статей в «Учителі», «Нашій школі», «Економісті», перекладає наукові роботи, в основному з німецької.

У цей період погіршуються стосунки між М. Грушевським і В. Левицьким. Проф. М. Грушевський був ворогом провінціоналізму і критикував В. Левицького за те, що він почав відходити від справжньої науки, науки європейського рівня.

 У передвоєнний період В.Левицький плідно працює над створенням українських підручників. У 1906 р. виходить перша, а у 1908 р. друга частина «Алгебри для вищих кляс шкіл середніх». І хоч авторами цих книжок числяться П. Огоновський і В. Левицький, в дійсності майже всю роботу В. Левицький зробив сам.

У надзвичайно короткий термін, за 7 місяців, В. Левицький пише солідний підручник «Фізика для вищих кляс», що побачив світ у 1912 р. Тривалий час це був один з найкращих підручників з фізики. У 1924 р. його перевидали.

У 1914 р. В. Левицький їде працювати до Відня у міністерство освіти. Але почалась війна, і його як офіцера призивають до війська. Майже відразу у Карпатах він потрапляє до російського полону, який відбував у степах Пензенської губернії. У 1918 р. він повертається до Львова і працює інспектором середніх шкіл. У 1920/1921 навчальному році викладає в Українському таємному університеті. Читає вищу математику (4 лекційні години і година практичних в тиждень) і вступ до космографії (година на тиждень). У червні 1921 р. його обирають продеканом філософського відділу. У 1923 р. проти всіх урядовців-українців, що викладали в таємному університеті, влада наказала розпочати дисциплінарне слідство. Тому вже у 1923 р. В. Левицький змушений припинити роботу в університеті.

28 березня 1921 р. після майже восьмирічної перерви відбуваються перші збори членів Наукового Товариства ім. Т. Шевченка. В. Левицького обирають до керівництва НТШ, крім того, він очолює математично-природописно-лікарську секцію і термінологічну комісію, входить у видавничу, друкарську та фізіографічну комісії.

Ще 21 серпня 1918 р. у Львові з пропозиції Київської Термінологічної комісії при математично-природописно-лікарській секції НТШ організовується Термінологічна комісія на чолі з В. Левицьким. Через окупацію Львова поляками у 1919 р. співпраця цих двох комісій припинилася і поновилася лише у 1926 р. За подвійною редакцією (київською та львівською) вийшли II та III частини «Математичного словника» та III частина «Зоологічної номенклатури».

У 1925 р. налагоджується зв'язок НТШ з ВУАН. Членами НТШ обираються київські математики Д. Граве, М. Кравчук, М. Крилов, М. Куренський. Особливо велика приязнь і дружба була між Володимиром Левицьким і Михайлом Кравчуком, які стільки зробили для співпраці українців з обох берегів Збруча.

1927 р. В. Левицький за рекомендацією академіка М. Крилова був обраний членом «Societe mathematigue de France». Коли у Києві 1929 р. заходилися організовувати Математичне товариство, Михайло Кравчук висунув Володимира Левицького на звання почесного члена товариства, і його було одноголосно обрано разом з Д. Граве, М. Криловим, Г. Пфейфером. Тоді ж він отримав резолюцію загальних зборів Київського математичного товариства, сьомий пункт якого звучав так: «Товариство повинно дбати про розвиток Марксівської методології в математиці, досліджувати філософські проблеми на засадах діалектичного матеріалізму, розвивати в своїх членів матеріалістичний світогляд». В. Левицький виступив проти такого вульгарно-соціологічного підходу до математики. 

Восени 1929 р. М. Кравчук висунув кандидатуру В. Левицького до ВУАН, але ця кандидатура не пройшла.

М. Кравчук неодноразово запрошував В. Левицького на роботу до Києва на будь-яких умовах, та він відмовлявся. І цим уникнув гіркої долі своїх товаришів М. Чайковського та академіка С. Рудницького, які у 30-х рр. переїхали до УРСР і були репресовані. Така ж доля спіткала і М. Кравчука, котрий загинув за колючим дротом.

З 1924 р. В. Левицький працює фаховим інструктором математики та фізики в гімназіях, що належать до Львівської національної округи, одночасно віддає багато сил роботі в НТШ. Вже з 1926 по 1932 р. В. Левицький стає заступником голови НТШ, а з 1932 по 1934 — і головою НТШ. Після 1934 р., через погіршення стану здоров'я, він йде з керівництва НТШ і стає на чолі математично-природописно-лікарської секції. В. Левицький був редактором «Збірника» від першого (1897 р.) і до останнього, 32 тому (1939 р.).

З 1924 р. секція почала видавати журнал «Sitzungberichte», у котрому іноземними мовами друкуються повідомлення про діяльність секції і короткі математичні статті на зразок наших сучасних «Доповідей Академії Наук». Завдяки цим виданням секції, котрі розсилалися в обмін, бібліотека НТШ отримувала понад 100 поважних журналів з природничих наук з усього світу. Д-р. В. Левицький був також постійним співробітником амстердамського «Revue semstrielle des publikations masematiques», у якому реферував усі видання українською мовою.

В. Левицький бере участь у створенні різного роду педагогічних товариств, зокрема в організованому у 1927 р. Товаристві прихильників освіти у м. Львові, в якому був головою фізико-математичної секції, в організації та проведенні шістьох з'їздів українських природників, інженерів та лікарів. Під його редакцією і в його перекладах на українську мову вийшло чимало праць різних зарубіжних авторів. Редагований ним «Збірник» давав можливість виступити перед науковою громадськістю багатьом молодим дослідникам.

У тридцятих роках В. Левицький редагує математичні і фізичні матеріали для Української загальної енциклопедії. Тоді ж видає кілька популярних брошур у бібліотечці «Самоосвіта», присвячених історії науки, астрономії, фізиці.

З жовтня 1939 р. В. Левицький працює спочатку в новоствореному Львівському педінституті, а з 1940 р. — у Львівському державному університеті ім. І. Франка, де в 1941 р. йому було присвоєно звання професора. За час роботи в університеті викладав курси диференціальних рівнянь, теорію функцій комплексного змінного.

14 липня 1956 р. В. Левицького не стало. В газеті некролог так і не з'явився. Та й згодом не часто згадували про визначного галицького математика, бо В. Левицький стояв на державницьких позиціях. Він розумів, що для побудови незалежної України необхідно мати фахівців з усіх галузей знань, а особливо з природознавства. Завдяки результатам своєї праці В. Левицький назавжди залишиться в історії української культури як основоположник математичної культури нашого народу.
Джерело